Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 926/1129/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Петренка А.С. дов. №18/10 від 25.06.14

від відповідача: не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

у справі № 926/1129/13 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Госпрозрахункового промислово-торгівельного приватного малого підприємства "Кодумаа"

про стягнення 3050,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Госпрозрахункового промислово-торгівельного приватного малого підприємства "Кодумаа" про стягнення 3050,00 грн. - вартості природного газу, спожитого у період лютого-березня 2010 року без укладення відповідного договору, тобто вартості майна, набутого без правових підстав (ст.ст. 1212, 1213 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2013 (суддя Гончарук О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту безпідставного набуття відповідачем спірного майна - природного газу.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 27, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник також відзначає, що суди попередніх інстанцій неправомірно не залучили до участі у справі третю особу - ПАТ "Чернівцігаз", оскільки у останнього є акти приймання-передачі природного газу з відповідним реєстром, спожитого відповідачем у вищезазначений період, а прийняті у справі рішення можуть вплинути на права та обов'язки названої особи.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог частини першої статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" №2467-VI від 08.07.2010, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно п. 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2001 року №1729, суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу складають разом із споживачами акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, вирішуючи спір про повернення потерпілому безпідставно набутого майна господарські суди досліджують перш за все наступні обставини: чи набув відповідач відповідне майно за рахунок позивача; чи є для такого набуття підстави.

При дослідженні вищезазначених обставин, господарськими судами встановлено, що у спірному періоді - лютому-квітні 2010 року між сторонами договір поставки природного газу не укладався та не підписувались будь-які акти приймання-передачі природного газу від позивача відповідачу, інші належні докази у розумінні змісту статті 32 ГПК України позивачем до суду не подавались. Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту набуття відповідачем спірного майна, а відтак суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Разом з тим, апеляційний господарський суд надав належну правову оцінку доводам скаржника про незалучення до участі у справі ПАТ "Чернівцігаз" як третьої особи, вказавши на те, що з матеріалів справи не вбачається наявності клопотання позивача про залучення третьої особи до участі у справі в суді першої інстанції чи клопотання про витребування у такої особи доказів, які мають значення до справи. Позивачем не доведено неможливості подання належних доказів у суді першої інстанції, та не зазначено перешкод для подання клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в суді першої інстанції, не мотивовано, як винесене рішення може вплинути на права та обов'язки такої третьої особи. Тому апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі №926/1129/13 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.